Чи несуть іранські ракети смерть

Цю інформацію підтвердили американські і українські розвідувальні центри.

У звітах йдеться про те, що ефективно ліквідувати це озброєння українські військові не зможуть. Постає два питання: чому вони такі небезпечні, а також, чим саме є ці ракети? Зорієнтуватися в ситуації цивільним людям, далеким від військової справи, непросто.

Щоб ситуація прояснилась, треба розібратися з характеристиками та можливостями цього типу озброєння.

В масовому доступі є інформація про дальність дії, точність ураження і масу основної частини. Тому можна дізнатися, що дальність враження цілей – 300 км, а бойова частина важить 600 кг, що зовсім небагато для такої потужної зброї. Це робить її мобільною: щоб перевезти її на нову позицію, не треба надособлива техніка та велика кількість людей.

Детальні дані конструкції є військовою таємницею, тому для конкретизації доводиться звернути увагу на попередника, що став базою для розробки Fateh-110. Ним була некерована ракета Zelzal-2, а її “мамою” в свою чергу – Zelzal-1. Саме на цю модель спираються експерти, коли прогнозують можливі наслідки використання Fateh-110 в Україні.

Zelzal-1 спроектували в Ірані, оскільки він на той час знаходився під дією санкцій і отримувати озброєння з-за кордону не міг. Тому проект був створений самостійно на основі таких модифікацій, як китайська ракета CSS-8 (нащадок радянської С-75) та знову ж таки радянської тактичної ракети 9К52 “Луна-М”.

Тобто нова іранська ракета – то радянські напрацювання з китайськими доповненнями. Це дає змогу експертам зрозуміти, які саме слабкі місця будуть у цих комплексів. Тому сказати, що українські війська зовсім непідготовлені до такої зброї, не можна.

Другий тип очікуваних ракет – Zolfaghar – це вже більш розвинена модифікація з досконалішими характеристиками. Вона прийнята на озброєння недавно – в 2017 році. Дальність її польоту вдвічі більша і сягає 700 км.

Ще одна характеристика, яку варто підкреслити – два типи наведення: інерціальне і GPS. Реалізація програми GPS для країни, яка вся обвішана санкціями, як новорічна ялинка, – не сама проста задача. Але, наприклад, на Shahed-136 Росія встановлює блоки ГЛОНАСС, що допомагає робити ці системи більш точними і дальніми. Можливо, той самий механізм буде впроваджено і для Zolfaghar.

А найбільша небезпека цих ракет полягає в тому, що при заході на враження бойова частина відділяється, тому основа, яка вражає ціль, невелика. Це дуже ускладнює виявлення та відстеження Zolfaghar, тобто, перехватити її буде важко.

Така ситуація не означає, що українські ППО зовсім безпорадні перед новим іранським озброєнням. Просто на пристосування потрібен час, а це означає – нові руйнування і жертви. Зменшити їх можна було б, якби на озброєнні ВСУ вже були всі ті ЗРК, які обіцяють західні партнери.