Чиї вуха стирчать за Іваном Федоровим?

Якщо не впізнали, то це Ростислав Шурма, тепер вже з посади заступника керівника Офісу Президента України знову хоче керувати Запорізькою областю через мера Мелітополя в екзилі. Ви ж не чекаєте, що двоє корупціонерів будуть займатись добрими справами?
Джерела навперебій розповідають, що на наступній сесії міської ради Запоріжжя замінять в.о. мера Анатолія Куртєва. І навіть називають хто обійме посаду секретаря і стане новим в.о. міра – Регіна Харченко. Фігура ця дійсно зручна, оскільки повністю безініціативна і виконуватиме всі команди, спущені зверху.
Але чого не кажуть, так це того як змінилася конфігурація місцевої влади. І з чого це раптом поточні бенефіціари міських бюджетних потоків погодилися з тим, що влада в місті підминає під себе Івана Федорова і готові підтримати висунуту їм кандидатуру? Звичайно ж через вуха Ростислава Шурми, що стирчать за ним. Але тут треба відмотати події кілька разів тому.
Сонячні зайчики Шурми
Будучи 5 років тіньовим керівником області Ростислав Шурма грабував не лише місцевий та обласний бюджет Запоріжжя, а й виписував собі за 3 копійки земельні ділянки. За підрахунками журналістів Запорізького центру розслідувань, за кількістю гектарів та їх цінністю він залишив позаду навіть Володимира Кальцева. Частину цих земель та вкрадені з бюджету кошти Ростислав Шурма спільно зі своїм бізнес-партнером Русланом Божком направив у нове партнерство — у сонячну енергетику з колишнім супутником та помічником регіонала Пшонки Олександром Рєпкіним.
Крім інвестицій у “Токмак Солар Енерджі” були відкриті й інші фірми, які записані на Божка та брата Шурми – Олега.
За версією Ростислава Шурми виглядало це так: був нікому невідомий Олег Шурма, потім, згідно з декларацією, Ростислав позичив йому 600 тисяч доларів і він одразу став талановитим і успішним бізнесменом, який до того ж інвестував у такий ризикований бізнес, як сонячна енергетика. Адже якщо держава не купує вироблену сонячними панелями електроенергію за завищеним тарифом, то й ніякого бізнесу не буде.
А звідки взялися земельні ділянки, чому у партнерах Руслан Божко та інвестиції, що перевищують розмір позичених коштів, на думку Ростислава, це все зайві питання. Адже він із 2021 року простий радник Офісу Президента і ніяк на успішність бізнесу брата не впливав і навіть не міг впливати.
До того ж не впливав настільки, що компаніям Шурми з сонячної енергетики держава виплачувала гроші навіть після окупації виробничих потужностей аж до липня 2023 року!

- Ростислав Шурма назвав це розслідування прокоментував так:
- ДП «Гарантований покупець» виплачувало гроші відповідно до своїх регламентів
- Таких підприємств було багато, а чомусь причепилися до цих
- Платили не мені, це компанія мого брата
- Це брудні інсенуації та «замовлення», а також «помста деяких олігархів за повернення державі стратегічних активів».
Ця «заказуха», яку проводили журналісти Bihus.Info вийшла в фінал Національного конкурсу журналістських розслідувань а також їй
зацікавилося НАЗК.
Повернення в Запоріжжя
Але повернемося до дуже цікавого твердження Ростислава про «повернення державі стратегічних активів», під яким він, швидше за все, має на увазі перехід під нібито державний контроль підприємств групи «Мотор-Січ». Чому нібито? Тому що керувати підприємством держава призначила Олексія Никифорова, котрий під час тіньового керівництва Шурми Запоріжжям був начальником Запорізького КП «Водоканал». Тобто, по суті, підприємствами «Мотора» керує Шурма. А оскільки В’ячеслав Богуслаєв продовжує перебувати у СІЗО, то й депутатами від «Мотора» також керує Шурма.
І ось коли Ваню Федорова призначили головою Запорізької ОВА і він почав наступ на міськраду Ростислав Шурма підключив не лише ресурс «країною керують із ВП», а й депутатів від «Мотора», розкиданих різними фракціями. До них швидко приєдналися депутати від «Запоріжсталі» на чолі з Віталієм Киселем. Оцінивши розклад сил у цю ж коаліцію пішли й інші: «Єднання» Володимира Буряка, «Європейська солідарність», «ОПЗЖ» та інші.
Іван Федоров, будучи мером у Мелітополі, не лише успішно пиляв місцевий бюджет, а й великі суми від Кабміну через кишенькові фірми. Настільки успішно, що Мелітополь почали називати «головною мийкою».