В Запоріжжі пройшла виставка про історію перейменування вулиць (Фото)

В Музеї архітектури Запоріжжя відбулась виставка «НАЗВА: мова міста». Проєкт створила команда Музею архітектури Запоріжжя, повідомляє кореспондент IPnews.

Глядачів, яких було близько 30 осіб, занурили в проблематику найменування так званих урбанонімів – назв внутрішньоміських об’єктів: вулиць, проспектів, бульварів, провулків тощо.

Організатором виставки став Михайло Мордовсько́й, керівник крафтових музеїв Запоріжжя. За словами Михайла, вони б із задоволенням зробили велику виставку, тому що тема досить «не малесенька, не камерна», але невеликі розміри крафтових музеїв, на жаль, цього не дозволяють.

«Ми підготували невеличку виставку. Виставка називається “НАЗВА: мова міста” невипадково. Ми впевнені, що за допомогою топонімів, урбанонімів наші міста за нами спілкуються. На сьогодні розроблено механізм, за яким ми можемо брати участь в найменуванні та перейменуванні вулиць. І це дуже круто, тому що в нас є реальний історичний шанс зробити наше місто більш українським, ніж воно є дотепер», – промовив Михайло на початку виставки.

За його словами, починаючи з ХІХ ст., запорізькі вулиці були названі як завгодно і зображали яку завгодно культуру – радянську, російську. Насамперед назви були пов’язані з їхніми культурними діячами. У такий спосіб держави «маркували» власні території. Наразі нашим вулицям намагаються повернути їх історичні назви, прибравши ті, які встановили радянський та імперський режими.

Історик Павло Кравчук, який теж промовляв вступне слово, зазначив, що назви вулиць мають бути на часі, тому що це «живий пульс нашого соціального життя».

«Реалізація соціальних смислів має відбуватись в реальному просторі людського повсякдення, а це вулиці, назви яких тиражуються щодня, щотижня, тисячі разів. І якщо ми залишимо, скажімо так, артефакт радянської епохи, він і надалі буде відтворюватися, впливати на нашу свідомість. Вулиці, їх назви, це завжди живий пульс нашого соціального життя, його історико-культурного змісту», – розповів історик.

Експонатом, який впадати в очі одразу ж на вході, був бюст Олександра Пушкіна, який демонтували з однойменної площі в серпні цього року. Він лежав на підпірках з творів самого автора. Павло Кравчук оголосив цей бюст селфі-зоною.

На виставці були представлені документи, надані з державних установ міста та з приватних колекцій. Вони свідчать про масове перейменування запорізьких вулиць на честь радянських діячів. Також, були представлені експонати з приватних колекцій. Наприклад, адресна табличка часів Другої світової та радянські «таблички-доміки».

Гостям також запропонували вигадати власні нові назви до пл. Пушкіна, пр. Маяковського, вул. Горького та концертного залу ім. Глінки. Люди охоче приєднувались до такої ідеї, сперечались та радились один з одним. Гості пропонували перейменувати об’єкти на честь саме українських діячів.

Після того як гості роздивились всі експонати, їх запросили до обговорення з теми дерусифікації запорізького простору. Історик Валерій Стойчев наголошував, що назви вулиць мають бути українізованими, і що варто прибрати радянські «нейтральні» назви. Він також відзначив, що досить мало об’єктів названі на честь жінок, а їх було бодай багато в нашій історії.

«Не може бути одна Леся Українка на всю Україну», – додав він.

Історик Павло Кравчук зазначав, що під час хвилі деколонізації 2015-2016 років все йшло набагато краще, ніж зараз. За його словами, зараз влада достатньо часто дає вулицям недоречні назви, та щоб це виправити, треба «зріти в коріння», тобто, підходити до перейменувань з історичної точки зору. Але як він згодом пожартував, назви міст мають бути насамперед у твоєму серці, а не в реальності.

Павло Фролов

Читайте також: Шлях до незалежності: як росія пригнічувала свободу України з минулого й до сьогодення

Хочете бути в курсі останніх подій в Україні та у світі, слідкуйте за нами у Фейсбук та на каналі Telegram