Яким обʼєктам в Україні загрожують масовані обстріли найближчим часом?
Підтримай IPnews
Про запровадження стратегії знищення енергетичної інфраструктури України керівництво Росії оголосило ще на початку вересня. Як бачимо, поки що це не вдалося втілити в життя. Та й чи було це можливо?
Країна-окупант витрачає на кожен новий масований обстріл інфраструктури потужні запаси балістичної техніки, і наразі відчуває вже значний дефіцит. За даними розвідки України та західних партнерів залишки російського озброєння такого типу на цей момент виглядають так:
- “Іскандер” – 13%;
- авіабомби Х-101та Х-55 – 45%;
- крилаті ракети “Калібр” – 35%.
Окрім цих даних потрібно розуміти і те, що ефективність використання цього озброєння стає все нижчою з кожним разом. Так, під час останніх атак ВСУ змогли збити 60-90% випущених ракет. Ці одиниці будуть і надалі зростати, так як в Україну постійно надходять сучасні системи ППО, якими ВСУ користується дуже професійно, дивуючи результатами навіть ті країни, які надають це озброєння.
Паралельно з цими даними озвучується, що до середини листопада очікують нових ударів по інфраструктурі. Однак, чи можна вважати задачу знищення енергетичної системи України реальною?
Як примір можна розглянути воєнну агресію у Югославії 1999 року. Тоді війська НАТО намагались критично пошкодити промисловість країни. На боці альянтів була значна перевага у озброєнні, а у Югославії системи ППО взагалі були відсутні. Але навіть з такими вхідними даними стратегія не реалізувалася.
Хронологія спроб Росії по приведенню енергосистеми України в недієздатний стан виглядає так:
- Перша черга атак прийшлася по ТЕЦ у всіх регіонах країни.
- Друга черга була спрямована на каскади гідроелектричних обʼєктів.
Зараз передбачають, що найімовірніше третій удар буде направлений на обʼєкти атомної енергетики, вірогідно, по підстанціям, а не по атомній станції. Цю думку озвучив радник ВП Арестович. І хоч він давно заслужив славу невиправного оптиміста, з цим його твердженням згодні більшість експертів як всередині України, так і за її межами.
Основним слабким моментом російської стратегії з дестабілізації енергосистеми України є те, що між атаками надається вдосталь часу на відновлення. Як результат, населення залишається без світла на 2-6 годин, після чого все знову функціонує. До наступного разу всі необхідні матеріали для ремонту вже є в резерві. Якщо додати до цього високі збитки на проведення такої стратегії (остання атака коштувала Росії в межах 300 млн, з яких тілько 30% досягли мети), то видно, наскільки вона провальна.
Чому ж наступних атак чекають саме до середини листопада? Це повʼязано з тим, що після 15 числа відкриється самміт G20. Очевидно, що під час нього будуть прийняті важливі рішення у відношенні українсько-російського конфлікту, можливо, збільшиться тиск на Росію, будуть підписані документи за участі країни-агресора, які трохи “звʼяжуть їй руки”. Тому росіяни хочуть встигнути зробити рішучі кроки до того, як цей момент наступить.
