Скоро в армії РФ нікому буде воювати

Проте їх радість швидко зникла після зустріччю з реальністю, в якій на українській землі окупантів ніхто не чекав. Більш того, ТРО і ВСУ активно перетворювало таких “заробітчан” на вантаж 200.

Друга хвиля солдат здебільшого складалася із патріотів з “промитими” пропагандою мізками, які пішли боротися з фашизмом на території сусідньої країни. Третя “порція” – це мобілізовані за повістками. І на цьому моменті машина, що постачає матеріал для майбутніх цинкових гробів, забарахлила: стало відомо, що мобілізовані масово починають бунти. Наразі це зафіксовано у цілому ряді областей: Кіровській, Брянській, Ульянівській, Пензенській, а крім того – в Чечні, Чувашії, Казані, Мордовії і Татарстані.

Вже в навчальних центрах новачки, яким обіцяли непогані зарплати за участь у спецоперації, починають розуміти: їх кинули. Перший шок настає, коли вони бачать відверто застарілу зброю, покликану зберегти їм життя. Іноді це ржаві автомати з радянських складів. Серед всіх питань у свіжо мобілізованих залишається одне: скільки хвилин (чи секунд) можна прожити у бою з таким озброєнням?

Але до бунтів привів навіть не інстинкт самозбереження, а матеріальна образа. На початку мобілізації було широко анонсовано, що ще до відправки на українські землі вояки отримають чималі виплати, а потім щомісяця зможуть витрачати великі зарплатні.

Обіцянки прозвучали, та хто повинен платити призваним, незрозуміло. Ці зобовʼязання переклали на місцеві бюджети, а там нараховувати оплату військовим не поспішають.

Один із губернаторів пояснив це тим, що на фронті витрачати гроші ніколи і ніде, тому і перераховувати їх не варто. Така заява викликала обурення. Обдурені військові виражають протести по-різному. В Ульянівську, наприклад, пішли цивілізованим шляхом: там написали офіційного листа Путіну, в якому закликають терміново закрити борги. Кількість підписів сягнула позначки 2 тис. і продовжує збільшуватись. В листі посилаються на дані, отримані від голови обласної адміністрації Чувашії, звідки прибули мобілізовані.

Інші бунти менш цивілізовані. Але поки що не працює ні один з методів, а ситуація надалі загострюється і набуває масового характеру.

Оскільки гроші були головною мотивацією, їх відсутність зовсім демотивувала солдат. Перспектива їхати в сусідню країну і вбивати українців їх не бентежила, але відсутність обіцяних грошей стала нестерпною несправедливістю. Незадоволення продовжується і наростає з кінця жовтня, навіть не дивлячись на затримання частини бунтівників поліцією.

Доречі, виплати затримують і тим, хто вже не перший місяць бере участь в бойових діях в Україні. Навіть тим родинам, у котрих родичі померли на війні, не вдається отримати “гробові”.

Скоріш за все, відсутність виплат не стане останнім шоком для тих, кого тільки привезли в “учєбки”. Окрім відсутності грошей мобілізованих обурюють умови, в які вони потрапляють. Коли цих військових привезуть в зону бойових дій, вони вже будуть знати, що листи Путіну не діють.