Партизани в окупації – другий фронт, здатний змінити ситуацію
Український партизанський рух став неприємним сюрпризом для росіян, які були впевнені у відсутності супротиву на захоплених територіях. В перші тижні партизани діяли хаотично, від чого ефективність була не максимальною. Проте користь від таких дій для населення, що знаходилося в тилу, не можна недооцінювати.
Люди бачили, що є багато незадоволених окупаційною владою і самим фактом окупації, це допомагало формувати суспільну думку.
Влітку партизанський рух вже перетворився у сталу та добре налагоджену систему, яка прекрасно функціонує. Діяльність українських партизанів проаналізували спеціалісти Інституту Дослідження Війни (Institute for the Study of War) і дали свій висновок.
Головна місія цього руху, за думкою експертів, неочевидна для цивільних осіб: завдяки напруженню в тилу російські військові сили не мають змоги концентруватися лише в зоні активних бойових дій. Вони змушені розконцентруватися по всій захопленій території, щоб забезпечити роботу колаборантів та основних громадянських структур.
Інститут Дослідження Війни дав високу оцінку діяльності українському партизанському рухові. І найголовніша причина цього – навіть не зкоординована робота чи героїзм українців, хоч і це все не слід ігнорувати. Основний фактор, який підніс партизанський рух на окупованих територіях на високий рівень – це абсолютна неспроможність Росії забезпечити безпеку призначеним новим керівникам та колабораціоністам. Саме це ставить їх під загрозу та робить більшість замахів вдалими.
Не всі акції завершуються вдало, але тільки з офіційних російських джерел відомо про десятки масштабних операцій. Деякі з них проводилися навіть в таких високо контрольованих районах, як територія міста Енергодар (де знаходиться ЗАЕС).
Ще одна місія партизанів в Україні – знищення шляхів логістики. Здебільшого це залізничні шляхи та мости, якими з Росії надходить озброєння і техніка.
Наступна важлива функція наших партизанів – збір інформації про локалізацію складів і казарм з ворожою силою, оперативне повідомлення про переміщення техніки і підрозділів тощо.
Партизани зараз знаходяться у кращому положенні, ніж, наприклад, партизани Луганщини та Донеччини в 2014 році. Останні 6 років існує спеціальний підрозділ ЗСУ – Сили спеціальних операцій (ССО), який централізовано координує дії місцевих партизанів.
Як же виглядає пересічний партизан в Україні? Інститут Дослідження Війни дав його описовий портрет:
- мешканець південних областей;
- вік до 35 років;
- приєднався до партизанського руху після окупації територій, де був прописаний;
- у нього загинув хтось з близьких під час окупаційних дій, тому основна мотивація – помста;
- ця людина тимчасово виїздила на підконтрольну територію, щоб пройти курси підготовки, після чого повернулася на окуповані території.
Однією з найчисельніших організацій досі залишається “Жовта стрічка”, започаткована ще в лютому. Зараз в ній більше 100 членів. Серед них – волонтери, координатори, айтішники та ін. Її місія – інформаційний супротив: розповсюдження листівок, плакатів, організації акцій протесту тощо.
