Які документи з окупантами підписував мер Мелітополя Іван Федоров?

Відома лише версія подій, яку у численних інтерв’ю розповів сам Іван Федоров. А потім не вилазив із єдиного телемарафону, розповідаючи (найчастіше багато зайвого) про мелітопольських партизанів. І питали його лише про це. А дарма. Адже до цієї версії Івана є, скажімо так, низка питань.

Достеменно відомо, що перші два тижні після окупації Мелітополя Іван Федоров записував відео звернення з різних точок міста, а потім окупанти раптом згадали, що в місті є заходи та його взяли в полон.

У Дніпрорудному та Енергодарі, наприклад, була абсолютно інша історія. Регулярні частини ЗС РФ після заходу до міста насамперед брали в полон мера. При цьому в Енергодарі відразу взяли в полон і Івана Самойдюка, оскільки заздалегідь мали інформацію, що чинний мер Дмитро Орлов це не більше, ніж його маріонетка.

А Іван Федоров, за його словами, після заходу військ Росії до міста просто переїхав зі співробітниками з мерії в іншу будівлю та 2 тижні ні на неї, ні на співробітників мерії не звертали уваги. І навіть коли він вільно пересувався містом, і коли записував відеозвернення на різних площах під прапором України — нуль реакції. А потім раптово одягли мішок на голову і взяли полон, що для достовірності навіть нібито потрапило на камеру відеоспостереження. На відео в найкращому разі по груди видно якихось людей озброєних людей, які виводять штовхаючи в спину когось із будівлі.

Чи не забагато скепсису?

Це ще дуже стримано, з огляду на всю форс-мажорність ситуації, низка фактів змушує засумніватися у версії Федорова. І задуматися над тим, що полон це дуже зручне прикриття. Отже.

Не якесь ЗМІ, а Запорізька ОВА заявляє, що Федорова взяли в полон і відвезли до тимчасово окупованого Луганська, де йому інкримінують справу про тероризм. До цього ЗМІ поширили відео «затримання» Федорова, тепер заява офіційної влади, яка напевно має більшу повноту інформації — все серйозно. Але після звільнення з полону Федоров спростовує цю інформацію та стверджує, що не залишав Мелітополь.

Більше того, після звільнення в одному з ефірів телемарафону заявляє, що в полон взяли ще одного мелітопольця – Сергія Желєва, який був власником “Мелітопольського олійно-екстракційного заводу” і також був почесним консулом Болгарії. Згодом з’ясувалося, що довірена особа Желєва та адвокат Андрій Безух, який виявився ще й близьким до Івана Федорова, спокійно виїхав з окупації та за допомогою корпорації міжнародної корпорації «Cargill» та активному сприянні влади України організував схему вивезення не тільки продукції заводу, а й великого. зерна з окупованих територій.

Вони пішли на експорт та принесли кілька сотень мільйонів доларів. А потім з’ясувалося, що в жодному полоні Желєв не був, і це навіть спростувало МЗС Болгарії. А Желєв та його дружина Людмила переоформили завод за законодавством РФ та отримали паспорти.  Коли частина цієї історії з переоформленням заводу та отриманням паспортів стала публічною, Федоров у черговому ефірі телемарафону їх, звичайно ж, затаврував зрадниками. Але про свою участь, заяву про фейкове полон і допомогу у проведенні угоди з вивезенням зерна та продукції промовчав.

То на чиєму боці Іван Федоров?

У полоні, як стверджує Федоров, він підписував низку документів на вимогу окупаційних військ. Нібито була заява на звільнення та призначення нових заступників. Але може йшлося про якісь інші документи чи іншу спільну діяльність? Історія вище змушує засумніватися словами Федорова. Як і те, що його медичний бізнес продовжував функціонувати ще щонайменше рік на окупованій території.

І наступний скандал із ворожкою з російським паспортом з ТОТ Мелітополя, з якою Федоров вже після звільнення з полону продовжив радитися щодо політичної діяльності. Але ці питання варто ставити не журналістам, а компетентним органам, а громадськість має знати, кого поставили керувати прифронтовим регіоном. Не менш цікаво й те, що займається Іваном Федоровим в Офісі Президента України Ростислав Шурма, який має тісні зв’язки з Медведчуком. Батька, Ігоря Шурму, привів у політику Медведчук. І він же сприяв призначенню Ростислава директором «Запоріжсталі», де 51% акцій володіють росіяни.