Залякували зброєю мирних жителів: історія родини з Запорізької області, яка 45 днів провела в окупації

Фото: Депо

Частина Запорізької області наразі тимчасово окупована російськими військами. 15-річна Олександра, яка разом з родиною покинула рідний дім у Василівському районі, розповіла про життя під окупацією та дорогу до Запоріжжя.  

П’ятнадцятирічна Олександра з села Василівського району разом з мамою та маленькою сестрою перебували близько 45 днів під російською окупацією. Батько дівчини військовий, зрання ошелешив родину новиною про початок війни.

«Тато приїхав додому приблизно о 5 годині ранку і сказав, що почалась війна, в нього на роботі була повна бойова готовність і тоді вже в інтернеті я почала читати новини».

Вже 26 лютого родина відчула справжній страх війни, коли трасою почала просуватися техніка, а близько 6-ої почались сильні вибухи.

«Були такі відчуття ніби дуже близько стріляють. Ми до останнього були в будинку, через те, що мали дуже поганий підвал, вибору не було. Вже коли вибухи були сильніші, ми обережно побігли до підвалу сусідки, а вночі прибігли до бабусі, яка живе неподалік. Тоді виявилось, що наші зі сторони Василівки, а орки з Мелітополя влаштували жахливі перестрілки».

Після того, як ворожі війська захопили Василівку та ближні населені пункти життя перетворилось на пекло: різке підвищення цін у місцевих магазинах, дефіцит ліків та життя під дулом російських автоматів.

«Спочатку ніяк не було зрозуміло, як орки ставляться до населення. У перші дні вони лише приїжджали в магазин по алкоголь і все. А вже потім почали їздити по будинках, залякувати зброєю мирних громадян. Деяким обіцяли продукти в обмін на інформацію, обіцяли що якщо потрібно можуть допомогти виїхати до Криму».

В ніч на 9 квітня родина прийняла дуже важливе рішення — покинути свій дім та виїхати в більш безпечне місце.

«Ми довго думали чи потрібно нам виїжджати, полишати свій дім, рідних, які відмовлялися їхати, але однієї ночі стало занадто страшно і наступного дня ми вирішили рано вранці поїхати гуманітарним коридором з Василівки.  Там ми зареєструвалися, якщо так можна сказати, і приєдналися до колони, що йшла на Запоріжжя. Нам тоді дуже пощастило, адже наступного дня вже нікого не пропускали».

Проїхавши останній російський блокпост в Кам’янському і побачивши жовто-блакитний прапор на наступному блокпості Олександра одразу відчула як стало легше, зникло почуття страху, прийшло розуміння того, що вона тепер знову може самостійно виходити на вулицю і не боятись за своє життя. У перші дні Олександрі та її родині з їжею допомагав Червоний Хрест, прихисток вони знайшли у друзів сім’ї. Життя нормалізувалось.

«Все стало набагато краще, все є, нам не потрібно думати що нам робити завтра, я змогла закінчити десятий клас, з’явилась можливість частіше бачитись з татом. Залишившись в селі, такої можливості точно не було б».

В Запоріжжі родина збирається залишатися до повної деокупації Василівського району.

Вікторія Іванова

Читайте також: 1000 і 1 хвороба путіна: які діагнози ставлять кремлівському диктатору та чи є в таких повідомленнях небезпека

Хочете бути в курсі останніх подій в Україні та у світі, слідкуйте за нами у Фейсбук та на каналі Telegram

 

Читайте также