Синдром біженця: як припинити винити себе за еміграцію

Фото: Слово і Діло

Понад 5,6 мільйона людей виїхали з України через повномасштабну війну, яку розв’язав путін 24 лютого. Про це свідчать дані Управління Верховного комісара ООН у справах біженців. Українці втікають від загрози, яку щодня несуть російські окупанти в їх домівки, але водночас багато з них відчувають провину перед рідними та друзями, які залишились в Україні. Що таке «синдром біженця» та як з ним боротися – читайте в матеріалі IPnews.

Що це за синдром? 

Загалом «синдром біженця» – це емоційний стан, коли людина жалкує про рішення покинути свій дім, Батьківщину та рідних у важкий час. При цьому в декого синдром може посилюватись в оточенні інших біженців, а в когось не розвиватися взагалі. Це залежить від стану психіки кожної людини. 

Симптоми «синдрому біженця»:

  • почуття втрати рідного дому;
  • страх за себе та близьких, які залишилися й не поїхали;
  • відсутність перспектив, невпевненість у завтрашньому дні;
  • відчуття своєї непотрібності, покинутості та самотності;
  • почуття провини через перебування у безпеці;
  • підвищена дратівливість та спалахи агресії;
  • пригнічений настрій, емоційна відстороненість або емоційне оніміння. 

Що робити, якщо ви маєте «синдром біженця»? 

Найголовніше – не знецінюйте власні почуття та переживання. За словами психологині Катерини Нещетної «Суспільному», потрібно дати собі можливість пережити всі почуття і не порівнювати свої проблеми з проблемами тих, хто знаходиться під обстрілами. 

«Не знецінюйте власні переживання, не порівнюйте власний біль із болем тих, хто перебуває зараз під обстрілами. Це дійсно непорівнювані речі, але це не значить, що вам не болить. Якщо вам хочеться плакати – плачте, відчуваєте ненависть – випустіть її в екологічний спосіб: постукайте п’ятками об підлогу, побийте подушку, зробіть пробіжку, подихайте. Бути в безпеці та комфорті – це є нормально. Це не зрада», − каже психологиня.

Крім того, біженцям та внутрішньо переміщеним особам варто розуміти, що люди допомагають вам в міру можливостей, а також не зловживати допомогою, а брати лише необхідне. 

Намагайтеся ввести свої побутові звички в життя, займайтеся справами, які приносять задоволення. 

«Необхідно накопичувати власні ресурси. Відновлюйте звичні рутини, займайтеся фізичними вправами, хобі, тим, що приносить задоволення і приносило задоволення раніше. За можливості долучайтеся до будь-яких робочих груп та ініціатив з допомоги Україні», – зазначає Катерина Нещетна.

Дайте собі час на адаптацію, але не затягуйте зі зверненням до спеціаліста, психолога чи психотерапевта, якщо стан пригніченості, почуття провини тощо не минає за кілька тижнів. 

Експертка з нейроменеджменту, нейродослідниця, коуч з розвитку лідерства Наталя Кадя дає власні поради щодо життя закордоном через біженство. 

Зокрема, експертка рекомендує тримати в голові усвідомлення того, що люди, які вас приймають, не винні в тому, що з вами сталося

«Пам’ятайте про різницю в культурі, побуті, звичках, сімейних ритуалах. Це стосується не тільки тих, хто виїхав до іншої країни, але й тих, хто опинився в інших областях Батьківщини. Намагайтеся з перших днів зрозуміти основні принципи і “закони” родини чи спільноти, в якій ви живете, і докладіть зусиль до того, щоб їх не зруйнувати», – зазначає Наталя Кадя. 

Що треба розуміти тим, хто приймає біженців?

Також пані Наталя зазначає, що ті, хто приймає біженців, повинні з розумінням ставитись до них, адже багато хто з них тікав з-під обстрілів, ракет і бомб, тому вони знаходяться в абсолютно іншому психологічному стані.

«Біженці можуть почуватись безпомічними і бути пасивними і апатійними. Це реакція нервової системи на травматичну ситуацію. Таким чином ми ніби знімаємо з себе відповідальність за сьогодення. Дуже важливо, спостерігаючи таку поведінку – страх, агресія, загальмованість, – не сприймати на особистий рахунок і визначати як невдячність чи невихованість. Пам’ятайте, що це неусвідомлене прохання про підтримку, співпереживання», – підкреслює Наталя Кадя. 

Крім того, вона радить не прогнозувати поведінку людини, якій ви надаєте прихисток у форматі «Я б на твоєму місці вже…», адже ви не здатні уявити себе в ситуації, якої в вашому особистому досвіді не було. 

«Це недієва стратегія, яка призводить до неадекватних очікувань з вашого боку та до образ і відчуття несправедливості зі сторони біженця», – зазначає експертка. 

Важливо пам’ятати, що будь-які психологічні стани є нормальними в таких ситуаціях, адже їх переживає більшість українців. Бережіть себе. Все буде Україна! 

Мартинко Марія

 

Читайте также