Сексуальна освіта у запорізьких школах: що це та чому це необхідно

Відповідно до законодавства України, порядок надання медичної допомоги за небажаної вагітності, допустимі терміни, особливі умови та деталі визначення показань до такої операції, інформація про процедуру документування містяться у Наказі МОЗ України від 24 травня 2013 р. №423. Вагітність на термін до 12 тижнів правомірно переривати за бажанням пацієнтки, такий аборт називають раннім. Все, що переривається на термінах після 22 тижнів вагітності, тобто якісь нещастя у вигляді мимовільного переривання вагітності, це вже пологи.

Переривання вагітності на термін від 12 до 22 тижнів – це вже пізній аборт і проводити його можна лише за медичними показаннями. Тобто, коли жінка має право зробити аборт, оскільки вона не може виносити дитину за станом здоров’я. У таких випадках лікар повинен порадити їй перервати вагітність.

Крім того, згідно з наказом Міністерства охорони здоров’я ще від 2013 року, проведення аборту жінці віком до 14 років або недієздатній особі здійснюється лише за заявою їхніх законних представників. А ось аборти для осіб віком від 14 років здійснюються за їх згодою відповідно до статті 284 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 155 КК, природні або неприродні статеві зносини з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку, вчинені повнолітньою особою, караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий термін.

Постабортний синдром і рання вагітність

Перше, що отримує дівчина після аборту – це величезний шок і стрес. У цей час йде деформація емоційно-вольової сфери, ціннісно-смислових орієнтацій і найголовніше втручається у процес формування статевої та материнської поведінки. І це дуже важливо, тому що всі проблеми, які виникають у жінки пізніше, – вони йдуть звідси, говорить Олена Ємченко, клінічна психологиня, травмотерапевтка.

За її словам, після аборту дівчата стикаються з посттравматичним розладом (ПТСР) та постабортнимсиндромом. Постабортний синдром – це поєднанняпсихічних симптомів, що виявляються після досконалогоаборту. Виражаються вони у постійному переслідуванніпережитого у свідомості, постійному занепокоєнні, горі, шоці, вині, найсильнішій депресії.

«Надалі це йде спотворення жіночої природи, багато хтоперестає сприймати себе як жінку, тобто бояться сексуальних відносин і не можуть знаходити задоволення у відносинах. Дуже багато хто потім потрапляє до психіатричної лікарні через постійні неврози, затяжнідепресії. Всі ці почуття, які відчуває дівчинка в цей період, вони не дають їй знайти внутрішній спокій», – пояснює психологиня.

Коли дівчат відмовляють від аборту, її все одно не можуть навчити бути матір’ю, а тим паче полюбити і прийняти цюдитину. За словами Ємченко, вагітні дівчата віком 15-17 років відрізняються високою тривожністю, невпевненістю у тому, як доглядати за дитиною. Тому, вони орієнтуються на допомогу старших.

«На запитання «чи варто переривати ранню вагітність», у мене немає відповіді, я вважаю, що це біоетичне питаннякожного, яке залежить від віри, духовного рівня, готовності взагалі прийняти цю дитину та підтримку», –говорить Олена.

Крім внутрішніх проблем, неповнолітні вагітні стикаються з цькуванням зі сторони суспільства. Все починається з педагогів, потім вже з однолітків та знайомих.

«У мене був такий випадок, коли у викладачки фізики завагітніла її донька, яка навчалася в 11 класі. Тоді мама сама вирішила зробити аборт свої доньці. Що вони там пили, або робили – я не знаю, але дівчинка померла швидковід кровотечі. Так що допомогти впоратися з цькуванням і з усіма зайвими розмовами може сім’я, і ​​існують різніорганізації, психологи», – пояснила експертка.

Що змінюється у житті після раннього сексу?

У підлітковий період ще не сформовані ні критерії, ніцінності, ні переконання, а дитина вже входить у статевийзв’язок. Секс – це продовження комунікації між двомадорослими людьми, це крайня точка, яка проявляється у володінні тілом одне одного.

«Ранній досвід – це вплив на особистість, чи здорова вона буде чи ні. Наслідки для дівчаток та хлопчиків дуже різні. Для хлопчиків здебільшого це проходить безслідно, вони стверджуються, дорослішають. А для дівчинки вступ у статеві стосунки в такому ранньому віці, що загрожуєдуже сильною прихильністю до партнера, утриманнямуваги хлопчика на собі, бажанням самоствердитися і показати свою дорослість», – каже психологиня Олена Ємченко.

За її словами, коли відносини підходять до розриву, то здебільшого дівчата стикаються з депресією, стражданнями. Особливо, коли секс призводить до хвороби або вагітності, тоді підлітки шукають вихід, і найпростіший на їхню думку – самогубство.

Крім того, ранній секс є причиною того, що підліток просто пропускає етапи закладання понять, таких як вірність і любов.

.»Він просто отримує щось таке брутальне та недочуттєве. І через це з нашого суспільства йдуть такі поняття, як кохання, вірність. Дуже багато дорослих людей потім не можуть побудувати стосунки, тому що не розуміють, щотаке кохання, у ньогожен формуються певні психічніфункції, і дитина повинна їх пройти», – резюмує лікарка.

Місце сексу в українському суспільстві

Згідно з жовтневим дослідженням компаніїGradus Research, 64% українців задоволені своїм сексуальним життям. Більшість із них кохаються хоча б раз на тиждень, але 44% чоловіків хотіли би більше, і лише 35% жінок під час кожного сексу відчувають оргазм.

Незадоволені сексуальним життям – 30%, ще 6% опитуваних не змогли відповісти. Натомістьнезадоволеність собою як сексуальним партнером зазначилилише 7%, а своїм партнером – 9%.

Люди, які задоволені своїм сексом, почувають себе щасливішими та можуть відверто оборювати цю тему зі своїм партнером або партнеркою. Найбільше щасливих ураїнців у сексі – віком від 35 до 44 років. За гендером: 47% задоволених чоловік і 55% жінок. При цьому, лише 35% респонденток досягають оргазму під час кожного статевогоакту.

За даними дослідження, 46% чоловік кохаються раз на тиждень і частіше, так само відповіли й 31% жінок.

Більшість респондентів це влаштовує, але 44% чоловіків хотіли б займатися сексом частіше. До речі, у стосунках для чоловіків секс є важливішим, ніж для жінок (83% проти 73%). Але все ж таки, на першому місці глибока емоційна прив’язаність.

80% опитуваних відповіли, що секс до шлюбу є прийнятним. Така сама кількість людей вважають, що у шлюбі потрібно бути вірним своєму партнеру. Проте, старші респонденти вважають, що від зради стосунки не змінюються. Більше того, 63% опитаних мали чи маютькоханців, перебуваючи в постійних стосунках.

Секс та стереотипи

Не дивлячись на доступність інформації, у суспільстві все одно живуть міфи щодо сексу. Так, укорінилася установка про розмір чоловічого статевого органу – «чим більше, тим краще».

Доктор медичних наук Юрій Гурженко каже, що розмір статевого органа більшості європейців укладається в середньостатистичну норму: від 13 до 18 см під час ерекції. У кожного десятого чоловіка ця цифра — 10-12 см, а й їїцілком достатньо, щоб зробити приємність партнерці. Велика частина нервових закінчень, що забезпечують жінцічутливість статевого акту, розташовані якраз біля входу в піхву. Тому «великий розмір» не додає особливих бонусів.

Ще одним стереотип є те, що кількість сексу впливає на якість сексуального життя. За словами Гурженко, перш за все сексуальна активність повинна задовільнити партнерів:

« Насправді в питанні норми та періодичності сексу однозначної думки немає. Комусь цілком вистачає двох разівна місяць, хтось вважає, що регулярні взаємини — не рідше3-4 разів на тиждень».

Тренерка з сексуальної освіти Юлія Ярмоленко виокремила ще один стереотип – жінка повинна приносити задоволення чоловіку. Так, на перше місце виходять бажання чоловіка, а жінка – знаходиться на другому місці. За словами сексологині, від цих обмежень треба позбавлятися.

«Щоб позбутися стереотипів у сексуальному житті, потрібно читати грамотні книги на тему, дивитисяхороші фільми, відверто говорити про свої проблеми з психологом, коучем, лікарем, подругами – кожна вибираєсвій варіант. В результаті жінка зрозуміє, що вона така не одна, у неї все нормально, і всі проблеми можна вирішити», – каже Юлія Ярмоленко.

Як і коли говорити з дітьми про секс?

Анжела Садовська, сексолог, педагог, членкиня Асоціаціїсексологів та сексотерапевтів України:

Яким чином школа може допомогти подолати сексуальні проблеми дітей і підлітків?

По-перше,  секс просвіта в школах дає педагогам розуміння особливостей психосексуального розвитку дитини. Адже в певному віці прокидаються потреби у дитини, які є природним явищем. Тому треба розуміти і допомагати дитині виявляти, проявляти та вирішувати такі сексуальні потреби.  Вчителів не тільки потрібно готувати  з педагогіки, психології, але ще й давати знання в розумінні психосексуального розвитку дітей. Цим сьогодні займаються психологи, але вчителі, також повинні володіти такою інформацією. Сексуальну просвіту не повинна робити тільки школа. Це повинен бути трьохсторонній процес: дитина, школа і батьки. На мою думку, це питання повинно виноситись на державному рівні для виховання здорових, успішних дітей, які зможуть побудувати свою сім’ю, тобто свій мікросвіт. І, надалі, будувати нашу країну.

Хто повинен викладати такий предмет у школі, чи може це бути будь-який вчитель з методичкою?

Наша Асоціація сексологів та сексотерапевтів Українирозробила певний курс для педагогів. Наша мета в тому, що не кожен вчитель повинен вміти викладати, але кожен повинен розуміти психосексуальний розвиток дитини. Наприклад, коли у хлопців починається з сьомого класу статеве дозрівання, то вчителям потрібно розуміти, що у хлопців активно виділяються гормони і багато активності. Тому, навіть, розклад уроків потрібно виставляти трошки по-іншому. Але викладати саме предмет статевого виховання повинна, дійсно, підготовлена людина з певною освітою, яка розуміється на сексології та  знає як донести таку інформацію дітям. Починати статеве виховання, взагалі, потрібно змалечку. Тобто, в початковій школі повинна розкриватися одна тема, наприклад про профілактику сексуального насилля. У середній школі повинні бути інші теми, а в старшій школі вже, дійсно, більш серйозні питання – це період  зростання, закоханості, започаткування проекції побудови здорової сім’ї. Тобто, ми говоримо про речі, які дають відповідальність, і ні в якому разі, не залякування небажаними вагітностями, чи венеричними хворобами. Зазвичай, у нашому суспільстві теми сексуального дорослішання негативно висвітлюють, табуюють, або надмірно сексуалізують. Адже, зараз діти  не захищенні від інформації в інтернеті, і, коли дитина в 10-11 років бачить порно – це дає негативні наслідки.

Чи потрібно розділяти дівчат і хлопців на окремі групи під час занять повністю або частково, коли розбирають суто проблеми чоловіків або жінок?

У молодшій школі розглядаються спільні теми, такі заняття можна проводити разом. Але висвітлюючи теми, починаючи з середньої школи, потрібно обов’язково розділяти дітей за статевою ознакою. У нашій Асоціації сексологів та сексотерапевтів України є інститут, у якому проводять курси саме для педагогів, психологів та працівників інших професій, пов’язаних з роботою в соціумі. Ми надаємо чіткі рекомендації, що обов’язково потрібно розділяти дівчат і хлопців. Це не тому, що ми замовчуємо від хлопців, чи дівчат якусь інформацію стосовно протилежної статі. А тому, що ця інформація, повинна доноситись окремо – це правильно, екологічно й безпечно для сприйняття.

І в якому віці потрібно починати секс-освіту в школах?

Ця тема хитка і болюча, адже ведуться суперечки з приводу хто повинен говорити з дітьми про секс, коли потрібно говорити та яким чином вводити цю просвіту в учбовий процес. Я радію, що зараз вже починають говорити про секс просвіту в школах. Хоча, таке питання повинне врегульовувати держава, суспільство вже сьогодні вимагає цього. Адже, якщо не говорити з дітьми на теми статевого виховання, вони можуть отримати де-інде не відповідну до дійсності спотворену інформацію, що дає негативні наслідки.

Правильно застосовувати поняття саме «статеве виховання»,  бо вся тематика секс-освіти йде в контексті статевого виховання, яке починається від народження. Це цілий комплекс роботи, яку починати повинні батьки. Статеве виховання не може бути якимось окремим предметом у школі, це умовна червона лінія, яка постійно перетинає період дорослішання. На сьогоднішній день, немає такого предмету як статеве виховання. Але вчителі повинні проводити цю умовну червону лінію в учбовому процесі у вигляді тренінгів чи спецкурсів.

На вашу думку, які фактори перешкоджають розвитку статевого виховання в українських школах?

У багатьох сім’ях тема статевого виховання досі табу. Які ризики в сексуальному розвитку дитини, яка виховується атмосфері сорому і мовчазливості на тему сексу?

По-перше, почуття сорому це нормально. Починаючи вже з шести років дитина стає соромитися переодягатися перед кимось із протилежної статі, це нормально. Це особисті кордони, які треба поважати й виховувати в дитині. Батькам треба знати, що на кожному етапі зростання дитини є певні запити на інформацію, тобто пізнання своєї сексуальності. Сексуальність не прокидається зі статевим дозріванням, це починається від народження! Тому, коли батьки не дають відповіді на прості питання дітям, говорять неправду. Наприклад, на питання: « звідки я взявся? Що це слово означає? Яке дитина побачила десь на заборі, або почула.» А коли батьки не відповідають на питання, ніби ще рано це знати, або сварити намагаються, тоді дитина починає закриватися, думати що не правильно чинить, що дискомфорт батькам причиняє. Адже, діти не розуміють, наскільки батькам складно говорити з дітьми про це. Дійсно, наших батьків також виховували в табуйованомусуспільстві і не вчили розмовляти з дітьми про секс. Дуже важливо донести батькам, що ці запити природнє явище, тільки для того, щоб дитина пізнала себе. Це, ніби, дитина вчиться ходити, а батьки говорять: «Ні, лягай!»

Психосексуальний розвиток дитини на певному етапі потрібно розкривати батьками. Дитині потрібно правильно давати розуміння про себе та своє тіло.  Якщо батьки не дають відповіді маленьким дітям, то у дитини цей запит залишається і вона черпає інформацією в інших місцях. Наприклад, в садочку, дитина може почати досліджувати статеві органи друзів,  у більш старшому віці діти мають доступ до інтернету, звідки, зазвичай, черпають інформацію. Тобто, якщо раніше діти шукали дані у журналах, тобто здобували інформацію, яка була дійсно закрита. То зараз, все доступно в інтернеті, діти вбивають в пошукову строку відповідні слова, які цікавлять, і, уявіть собі, що побачить дитина з несформованою психікою, які малюнки або відеоролики. Така інформація нанесе шкоду, у дітей виникне хибне уявлення або надмірна сексуалізація.

Перш за все, батькам потрібно доносити сексуальну просвіту дітям. Не табуювати цю тему, розуміти, що це природні процеси,  і вчитись говорити з дітьми. Взагалі, секс просвіту потрібно починати не тільки зі школи, а, навіть, з батьків, які лише планують народжувати дитину. Вже тоді потрібно починати вивчати аспекти статевого виховання.

Вчителі, лікарі, батьки – їхнє ставлення до сексвиховання?

По результатам опитування вчителі 5-11 класів міста Запоріжжя вважають, що сексуальна освіта у школахнеобхідна і вони ставляться до цього позитивно. Більшість вчителів готові викладати такий предмет, але не всі, тому що для цього потрібно пройти курси, поспілкуватися зі спеціалістами, аби розуміти, як правильно донести інформацію учням. Також потрібна спеціальна література. Для цього необхідно виділити кошти з бюджету: оплата спеціаліста/навчання для вчителів, підручники.

Діти мають розуміти, які моральні норми у суспільстві танебезпеки пов‘язані зі статевим життям. Також такі речі краще дізнаватися від дорослих, які піднесуть все у правильному світлі, а не від однолітків.

Світлана Богзієвич, вчитель 5-11 класів Запорізької гімназії 93: «Секс освіту слід обов’язково вводити до школи, т.к. молодь має бути проінформована у питаннях статевих контактів, методів контрацепції, та й взагалі можливості уникати всіляких ризиків, пов’язаних із статевим вихованням. Зараз дуже багато інформації в інтернеті, діти, звичайно, можуть дізнатися багато звідти, але структурувати інформацію без допомоги дорослих школярі не зможуть. Це факт. І тому необхідні навички роботи з інформацією, тобто самі по поличках діти це не розкладуть. Однозначно будь-який вчитель зможе вести секс освіту, т.к. дуже багато зашорених дорослих, які ще пам’ятають, що “сексу в Радянському Союзі не було”. І ці стереотипи ще довго викорінювати.

В Україні є секс-освіта, але в малих кількостях. Це предмети “Основи здоров’я”, трохи “Біологія”, але щоб курсом – ні. Поки що тільки зароджується і, думаю, розвиватиметься. Є активісти-студенти, які приходять до шкіл провести лекції на цю тематику.

Наскільки дорого обійдеться запровадження такої програми, звичайно, уявити не можу. Не знаю, як ведуться такі розрахунки. Але готувати до цього вчителів треба однозначно. Я б із задоволенням сама відвідала б курси з сексу освіти, хоч і думаю, що могла б вести таку програму. Але методика теж потрібна».

Коли мова заходить про сексуальну освіту, багато батьків стороняться цієї теми. Вони дивляться на неї з власного дорослого досвіду і помилково думають, що на таких уроках дітей навчатимуть, як займатися сексом чи користуватися контрацептивами.

В свою чергу батьки віком від 27-45 м. Запоріжжя котрі пройшли опитування, вважають що секс-освіта важлива і вони не проти, якщо їх дітям (з певного віку 12+) будуть викладати секс-освіту окремим предметом.

Катерина Лобач, 27 років, м.Запоріжжя, має доньку: «У питанні будь-якого виховання необхідно розуміти, навіщо воно потрібне. Секс присутній у нашому житті і є її невід’ємною частиною, тому логічно вводити подібні ініціативи та розповідати про сексуальні стосунки між чоловіком та жінкою саме у період статевого дозрівання. Вважаю цей предмет необхідним, оскільки сексуальна освіта покликана допомогти підліткам дізнатися все про будову їхнього організму і розібратися в тонкощах фізіології, що, безумовно, є необхідною навичкою для здорового та якісного сексуального життя».

Анжела Садовська, сексолог, педагог, членкиня Асоціації сексологів та сексотерапевтів України:

В Чернігові, звідки я родом, наша Асоціація сексологів та сексотерапевтів України започатковує проекти. Зараз в планах провести навчання для вихователів дитячих садочків у Центрі педагогічного розвитку працівників міста Чернігова.

У цьому році, ми вже зробили перші кроки в цьому напрямі, плануємо провести з наступного календарного навчального року, тренінги для вихователів дит. садочків. Безпосередньо я, працюю в школах, куди запрошують провести лекції. Проводжу 4-5 зустрічей на тиждень окремо з дівчатами і хлопцями.

Ми плануємо розвивати статеве виховання саме з дитячих садочків. Адже, ще змалечку починається пізнання свого тіла, виникають питання про різницю між дівчатами і хлопцями. Взагалі, у садочках багато ситуацій, коли вихователі не знають, як вирішувати їх правильно. Тобто, реагуючи по-своєму, вихователі можуть завдати хибне уявлення.

Чому в українських школах ще досі немає секс-освіти?

Викладання секс-освіти в школах породжує багато дискусій на урядовому рівні та серед батьків і вчителів. У цій трьохсторонній дискусії, досі не знайшли спільного рішенняна такі питання, як: Які теми висвітлювати в процесі навчання? Який підхід до викладу інформації? Та, яким чином впровадити статеве виховання в освітній процес?Але, сам факт впровадження в освітній простір статевого виховання розглядається як нагальна потреба суспільства.

Педагог та сексолог Анжела Садовська займаєтьсяактивним впровадженням статевого виховання в освітню програму школярів та дошкільнят, на думку спеціаліста ставити акценти потрібно саме на батьках:

«Я вважаю, батькам не треба перекладати відповідальність на школу. Адже, до школи дитина приходить вже зі сформованою особистістю, певними уявленнями, характером та цінностями, які, у першу чергу, закладаються в сім’ї.»

За данними соціологічного дослідження за 2020 рік, яке проводилось Аналітичним центром Cedos у партнерстві з Дослідницькою агенцією Info Sapiens, в Україні 84% батьків та 83% вчителів загалом підтримують комплексну сексуальну освіту у школі. Та, за словами сексолога, основу статевого виховання,все ж, повинні забезпечувати батьки.

«Умовно кажучи, починаючи з трьох років потрібно говорити з дитиною про її дорослішання. Наприклад, про особливості будови тіла хлопців і дівчат, їх різницю.» – говорить сексолог Анжела Садовська.

Вчителі винесли такі критерії до питання «чому в Україні немає секс-освіти?»:

– незручна тема, мало спеціалістів, заперечення старшого покоління;

– через радянське виховання старшого покоління;

– менталітет, страх забороненого плода, хвора (нестійка) психіка дітей;

– суспільство не має волі вільно мислити, бути не заангажованими стереотипами про “підростеш-зрозумієш”. Батьки не всі готові пояснити дітям про секс без “лелек, капусти тощо”.

У 2010 році ВООЗ розробила «Стандарти сексуальної освіти в Європі», але Україна це не підтримала і на сьогодні немає офіційної концепції сексуальної освіти.

Батьки вважають:
– тому що в нас немає розуміння, що воно важливо так само як і інші предмети в школі;

– спочатку програма навчання не передбачала такий предмет. Стандарти Радянського Союзу “ні слова про секс”, тому і немає такого предмета;

– поки що наші школи не мають достатньої кількості відповідних вчителів, які могли б проводити такий предмет.

Закордонний досвід

В багатьох європейських країнах вже давно в школах запроваджено статеве виховання.

У Великій Британії відбувається на трьох рівнях. Говорити про секс починають у початкових класах. У середній школі відбувається поглиблення знань. Для старших класів існує спеціальна програма сексуальної освіти. Діти з раннього віку опановують цифрову безпеку та методи протидії секстину. В шкільну програму увійшли поняття про ЛГБТ-спільноту та толерантність. Запровадження сексуальної освіти в школах дозволило на 80% знизити рівень підліткової вагітності, яка у цій країні перетворилася на проблему національного масштабу.

В Італії і Мексиці діють магістерські програми для фахівців, які займаються питаннями насильства над дітьми.

В Нідерландах сексуальне виховання також розпочинається в молодших класах. В країні вже кілька років спостерігається найнижчий показник ранньої вагітності та низький рівень інфікування ВІЛ. В країні зробили доступними засоби контрацепції. Так, презервативи можна придбати в спеціальних автоматах, а протизаплідні засоби надаються в аптеках безкоштовно та без рецепту.

В Німеччині учням 2-4 класів пояснюють поняття гендерута статі, розказують про анатомічні відмінності дівчат та хлопців. З 8-го класу дітей більш детально знайомлять з такою вродженою потребою організму як сексуальність. Їм розповідають про методи контрацепції, венеричні хвороби. Таке правильне сексуальне виховання з раннього віку, до якого також заохочують батьків, робить дітей більш розкутими при обговоренні даної теми. Також відповідно до статистики, це сприяло скороченню випадків ранньої вагітності серед підлітків за останні 20 років.

Сексуальне виховання дітей у Швеції заведено розпочинати з 4-5 років. В цей час батьки розмовляють з дітьми про сексуальність та відмінності хлопчиків та дівчат. Для середньої школи передбачено спеціальний курс сексуальної освіти, який дозволяє дітям дізнатися сексуальні стосунки, методи контрацепції, хвороби, які передаються статевим шляхом, ранню вагітність. Заняття проходять в інтерактивному режимі.

В Австрії в уроках сексуальної освіти участь беруть батьки. У Данії — зовнішні експерти, які розповідають про свій досвід: працівниці комерційного сексу, гомосексуали або люди, які живуть з ВІЛ

Країни, де сексуальну освіту вчать у школі:

Країни, в яких з основами статевого виховання знайомлять із садочка:

Україна досі залишається лідером в Європі за масштабами поширення ВІЛ. За оцінками експертів UNAIDS, з інфекцією живуть до 250 тис. людей. Тому запровадження секс-освіти є необхідним, щоб уникнути психологічних травм, ранніх (небажаних) вагітностей, поширення захворювань.