З безнадійного пострадянського до «Оди радості» Європи: навіщо Україні членство в ЄС

Що таке ЄС та що значить бути його членом?

Європейський Союз – це економічний та політичний союз, який на цей час містить 27 країн. Його основами є співпраця між країнами, вільний рух людей, товарів та капіталу. Також наявна єдність країн у деяких правових законах та спільне прийняття важливих для всього світу рішень.

На думку політолога Володимира Фесенко навіть перспектива руху України у напрямку Європейського Союзу, те що називають «європейська інтеграція», з усіма етапами: асоціація України з ЄС, зона вільної торгівлі, статус кандидата, форми, які необхідні для вступу до ЄС – все це є інструментом модернізації країни. Це є наближенням до правових, економічних, політичних і соціальних стандартів.

«Це все фактично інструменти внутрішніх перетворень країни на основі Європейських стандартів. У цьому сенсі це має велике значення саме як інструмент модернізації України. Ось, наприклад, дипломати з Польщі та країн Балтії підтверджували, що саме процес європейської інтеграції, навіть рух до членства в ЄС став величезним та дуже потужним інструментом перетворень в цих країнах», – говорить Володимир Фесенко про інтеграцію.

Якщо дивитися на зовнішньополітичну сторону питання, то  членство в ЄС дасть Україні можливість повністю приєднатися до величезного європейського ринку та впливати на спільні європейські справи. Також країна вступивши в ЄС отримує великі кошти на внутрішні перетворення.

Чому раніше країни ЄС не поспішали приймати до себе Україну?

Після розпаду СРСР Україна залишилася у «підв’язаному» становищі: необхідно було визначитись між ЄС та Росією. Наприкінці 1999-го року Кучма офіційно заявив, що Україна починає рух у сторону Європи, але не зважаючи на це – рух був не суттєвий. Лише після вступу Польщі Україна стала проявляти вагому політичну волю для вступу до ЄС, але, на жаль, трапилося це занадто пізно.

«Європейський Союз розширювався хвилями. І найбільші хвилі, останні, були в 90-ті роки на початку 2000-х. Оце була остання велика хвиля, коли вступили наші сусіди: Польща, країни Балтії, Румунія, Угорщина, Чехія. Ці східноєвропейські країни тоді ще встигли приєднатися, але Україна, на той момент, не була готова», – говорить Володимир Фесенко.

Крім того, самі країни Європейського Союзу не дуже поспішали приймати Україну до своєї «сім’ї». По-перше, це було зумовлено відсутністю певної єдності між громадянами України: частина еліт та суспільства хотіла на Захід, а інша частина хотіла дружби і інтеграції з Росією.

По-друге, перешкодою стала величезна кількість проблем в Україні. Серед них – недостатній рівень економічного розвитку, величезна корупція, внутрішньо політична нестабільність. Все це дуже лякало європейських політиків.

 «Особливо Європа розчарувалася в Україні, коли стало зрозуміло, що боротьба с корупцією в Україні йде не так швидко, як хотілося б, і коли з’явився певний супротив антикорупційним реформам», – зазначає експерт.

Крім того, країни ЄС переймалися через розмір країни. Оскільки Україна за розміром велика, то й потребує великих інвестицій. Однак в умовах корупції давати гроші ненадійно.

Також Україну сприймали як пострадянську країну, якій більше б «личило» бути з Росією ніж з Європою. Росія, своєю чергою, усіма своїми діями намагалася запевнити Європу, що так воно і є:

«Путін бачив Україну у сфері впливу Росії. У 2013-му році я був свідком дискусії Путіна і Романо Проді. Тоді Романо Проді запропонував Путіну зробити Україну містком між Євросоюзом та Росією, щоб Україна була відкрита і для Євросоюзу і для Росії, на що Путін йому відповів щось по типу: «Ха, вот вы так всегда, западные товарищи: хотите и нашей водки выпить, и нашей черной икры съесть, и всё за наш счёт». І це він сказав про Україну. Тобто Путін вважав Україну частиною своєї сфери впливу», – розповідає  Володимир Фесенко.

Скільки часу в України займе вступ до ЄС?

23 червня 2022 року країни Європейського Союзу будуть розв’язувати питання, щодо надання Україні статусу кандидата ЄС, отримання якого не є стовідсотковим. Наприклад “УНІАН”, цитуючи  дипломата Європейського Союзу Жозепа Борделя зазначає, що Україна має європейську культуру, та що ЄС може розширюватися, але водночас пише, що обіцянка не значить остаточне отримання статусу. Як приклад приводять Західні Балкани, які хоч і з обіцянкою, але так і не стали кандидатами.

Країна зі статусом кандидата отримує досить значну фінансову підтримку від країн ЄС на реалізацію реформ та значною мірою підвищує шанси країни на вступ до Європейського Союзу.

Сам термін отримання членства ЄС не є однозначним. За словами Володимира Фесенко оптимальний та вірогідний для України розвиток подій – це приклад Польщі та країн Балтії.

«Спочатку статус кандидата, потім початок переговорів про реформи, які треба провести, далі йдуть самі реформи, і в фіналі йдуть референдуми, узгодження з кожною країною і так далі. Від статусу кандидата до завершення цього процесу приблизно 10 років», – говорить експерт.

Найбільш негативним варіантом для України є приклад Туреччини, яка отримала статус кандидата ЄС ще у 1999-му році та досі не стала його членом. Але експерт зазначає, що тут більшою мірою провина самої Туреччини ніж країн ЄС: «Маючи дійсно європейську економіку, Туреччина поводиться досить не по європейські. Особливо в політичному сенсі».

Термін вступу у ЄС потенційно може стати коротшим ніж 10 років, але це малоймовірний розклад подій, адже це потребує швидкої післявоєнної реабілітації країни та  ідеальної та швидкої реалізації реформ, що експерт назвав українсько-економічним дивом.

«Я підкреслюю, що десять років – це для України оптимальний варіант. Не треба цього боятися. Ми економічно та юридично на цей момент не зовсім готові до повноцінної інтеграції до ЄС. Особливо це проявляється з точки зору корупції та судової системи. У будь-якому випадку, нам зараз потрібно дивитися не на терміни вступу до ЄС. Нам зараз важливо отримати статус кандидата та почати проводити швидкі економічні, правові та політичні реформи», – каже Фесенко.

Влад Макаренко

Читайте також: В ОП оцінили ймовірність вторгнення з боку Білорусі