Україна невпинно старіє

Підтримай IPnews

Небачена демографічна криза – цей сценарій для України невідворотній. На десятому місяці війни майже всі немовлята, яких зачали у мирний час, вже народилися. Чи є майбутнє у країни, в якій не народжують дітей?

Ще за пару років до війни стан народжуваності був печальним: на одну жінку припадало 1,22 дитини. Щоб кількість людей стрімко не спадала, цей показник мусить бути хоча б 2,5. Картина у 2020 році була майже найгіршою у Європі. 

З початком війни вагітність української жінки – виняткове явище. Всі сили родин кинуті на те, щоб зберегти вже народжених дітей. Складності – матеріальні, фізичні і моральні – в родині з немовлям наразі зростають майже щоденно. Трагічні випадки, на кшталт того, що трапився 23 листопада у Вільнянську Запорізької області, де російська ракета поцілила у пологовий будинок і вбила дводенну дитину, демонструють всі ризики материнства воєнного часу.

 

Які сценарії

Окрім того, що народжуваність різко впала, є ще кілька проблемних моментів:

  • евакуація жінок репродуктивного віку за межі України;
  • евакуація дуже великого відсотку українських дітей усіх вікових категорій.

При цьому спостерігається стрімке старіння населення всередині країни, бо багато людей пенсійного віку не може або не бажає виїздити. 

З тих, хто зараз мають намір лише перечекати у Європі та інших частинах світу війну, повернуться додому не всі, великий відсоток встигне інтегруватися в містах перебування. Зриватися звідти і повертатися у країну зі зруйнованою інфраструктурою та економікою – важке рішення, треба це усвідомлювати. 

За самим оптимістичним сценарієм до 2030 року населення буде сягати 35 млн. За реалістичним – до 30 млн. Навіть цей варіант можливий лише за умови економічного відновлення, повернення біженців та продуманої політики уряду, направленої на збільшення народжуваності.