Росія знайшла в США прибічників поразки України
Підтримай IPnews
Протягом останніх місяців американські експерти, що підтримують як республіканців, так і демократів, транслюють тривожну для українців тезу: чи потрібно надавати Україні допомогу, яка зможе змінити хід війни?
Аргументація проста: НАТО вже досить консолідувалося і зміцнилося, а Росія тим часом поступово виснажила свій воєнний потенціал. З цього виходить, що остання не несе загрози для Америки та її європейських союзників. В таких умовах російська агресія в сторону Заходу була б справжнім самогубством кремлівської верхівки. Навіть якщо Київ буде змушений пожертвувати територіями заради припинення війни, це суттєво не змінить баланс сил Росія – НАТО – США, і не стане причиною подальшої російської експансії в цей бік.
Більше того, декотрі американські експерти висловлюють думку, що взяття під цілковитий і остаточний контроль якомога більшої території понівеченої і зруйнованої України стане тягарем для Росії, який ще більше ослабить її. Тому вони вважають, що для недопущення подальшого розвитку конфлікту і для стримування ядерних загроз Байден мусить вмовити Президента Зеленського переоцінити свої позиції у війні і поступитися початковими планами.
Такі погляди базуються на тому, що воєнний конфлікт, який не охоплює територію членів НАТО, що базуються в Європі, не має впливу на економічний та політичний стан Америки. Адже між Україною і Америкою – океан, тому єдине важливе – недопущення війни в країни з базами альянсу. Підтримка протягом минулих місяців мала сенс, бо українці надали НАТО час на укріплення і консолідацію сил, але подальше надання допомоги має для США більше негативних наслідків, ніж позитивних. Звичайно, ніякого морального підгрунтя такі заяви не несуть, але коли мова йде про ситуацію всередині політичних кіл, а не спілкування з виборцями, такий підхід є стандартним.
Сценарій того, що відбувається, майже повністю за схемою нагадує Мюнхенську угоду, яка була підписана 1938 року з приводу Судетської області Чехословаччини. Тоді провідними країнами світу теж було прийнято рішення “пожертвувати” цією територією заради того, щоб задовольнити імперські плани Гітлера. Історія показує, що той документ ніяк не забезпечив миру Європі, а сьогодення показує, що історія нічому не вчить.
Сама вірогідність таких поступок є тим чинником, який надає Росії ще більше впевненості у тому, що вона обрала правильний шлях і діє ефективно.
При цьому Заходом повністю ігноруються заяви помічника Путіна про наступну ціль Росії – демілітаризацію Європи і подальше витіснення впливу Америки з Європи у спільноті з з Францією та Німеччиною.
Треба підкреслити, що зараз сили, які прийняли таку позицію в США, ще не основні. Коливання у позиції щодо ролі України і доцільності її поразки чи перемоги наразі тривають. Залишається сподіватися на те, що політична далекоглядність візьме верх над нездоровим оптимізмом і непрофесійністю.
