Запорожский АТОшник женился на мулатке

Боец 55-й артбригады женился на девушке-мулатке, а недавно в семье появился ребенок.

Историю командира расчета 55-й артиллерийской бригады Максима в соцсети рассказала запорожская волонтерка Надежда Мороз.

“З Максом нас поєднала війна ще 15-у році навесні… він виявився привітним, товариським і патріотичним воїном, а коли у його відпустку привезла у 49 школу ще з одним бійцем батальйону «Донбас», то учні просто пищали від хлопців, засипали запитаннями, було зрозуміло, що побачити і почути героїв наживо дітям дуже цікаво. Пізніше ми здружились з Максимом, в черговий приїзд в АТО вже зустрічалися, як рідні, він розказав, що з дитинства захопився розкопками на тих місцях, де були бої з німцями, спочатку це був інтерес викопати якусь зброю, поки вперше не наштовхнувся на кістяк людини, і в душі щось перевернулося, З того часу просте захоплення переросло в пошукову діяльність, у перепоховання бійців ІІ світової… Мені запам’яталася фраза, сказана Максом, вже після його дембеля на зустрічі зі старшокласниками у дитячій бібліотеці «Юний читач». Він розповідав про те, як на позиціях вони натрапили на старі німецькі шанці ще з Другої світової війни, і от, сидячи вночі в такому шрамі минулого, він подумав: «Сиджу в окопах одних фашистів і воюю з іншими».

Захисник пережив багато важких буднів війни, брав участь в боях під Пісками, відчайдух, як і його командир, виконуючи бойові накази з готовністю “вбивати і бути вбитим”, потрапляв у такі ситуації, з яких живими виплутуються тільки Божим дивом.
Якось Макс похвалився, що зустрічається з дівчиною мулаткою, що дуже в неї закоханий і збирається одружитися. Ще поділився, що ця війна багато в яких речах дала переоцінку цінностей, що в мирний час, мабуть, про одруження ще б не скоро замислився, ще не так гостро хотілося б продовження роду.
Я зустріла їх випадково на вулиці, коли Максим прийшов у чергову відпустку, познайомилася, у неї чарівне ім’я – Глорія. Сказала їй: «Бережи цього хлопця і молись за нього, він на це заслуговує», і побачила, як схвильована дівчина притулилася до нього і ніжно обійняла. Потім ми їх запросили на вечірку «Ти ж моє серденько», оскільки дрес-код вимагав бути у вишиванці, то одягли Глорію у вишиту сорочку, і ця пара вразила всіх! 

Вони одружилися, два місяці тому у них народилася донечка Олександра, а тато підписав контракт і знову йде захищати країну. Отож, вчора ми приїхали з подарунками нашим волонтерським товариством і привітали молоду сім’ю з тим, що нашого українського роду прибуло, і заспівали Многая літа, тихо, лагідно, як колискову. Вийшло душевно, аж до мурашок на тілі. Хай береже їх Господь!”

{gallery}243{/gallery}